Податки на нерухомість у Франції

На придбання та утримання нерухомості необхідно передбачити оплату 3-х прямих обов'язкових податків:

Перші обов'язкові витрати, з якими зіткнуться покупці при покупці нерухомості у Франції, будуть реєстраційні збори. Вони оформлюються та оплачуються нотаріусом (представником інтересів держави) у день підписання акта про купівлю нерухомості. По суті ці збори є оплатою перереєстрації прав власності у зв'язку зі зміною власника.
Обчислення суми реєстраційних зборів відбувається за принципом місцезнаходження нерухомості та становлять від 5,09006% до 5,80665% залежно від місцезнаходження нерухомості (департаментальні збори). До фактичного результату додається додатковий внесок у розмірі 0,1% та гонорар нотаріуса, який становитиме близько 1,5–2%. В результаті реєстраційні збори при купівлі об'єктів вторинного ринку становитимуть близько 7% загальної вартості майна. У свою чергу, для новобудов не старших 5 років сума реєстраційних зборів становитиме 2–3%.
Калькулятор розрахунку реєстраційних зборів ви знайдете тут


Податок на нерухомість (La Taxe foncière) Платниками цього податку визнаються всі власники (резиденти та нерезиденти), яким належить нерухомість, розташована на території Франції. Податкова адміністрація поділяє земельний податок на два типи: податок на забудовані ділянки та незабудовані ділянки.

Забудовані ділянки - будь-якого нерухомість, конструкції, а також прибудови до них землі для індустріального та комерційного використання (будівельні майданчики, складські приміщення, земля, що використовується для розміщення рекламних щитів та інше) обкладаються в комуні, де вони розташовані.
Від цього податку повністю звільнено:

• будівлі та конструкції, що належать державі або місцевим адміністраціям (регіону, департаменту, комуні...); будівлі, що належать іншим державам (посольства...);
• будівлі державних установ (університети, шпиталі...);
• релігійні будівлі;
• будівлі, використовувані у межах сільськогосподарської діяльності.
Крім того, особи старші 75 років, з низьким доходом та особи, які отримують допомогу із соціальних фондів або виплати за інвалідністю, звільнені від сплати податку на нерухомість.


Інші звільнення від податку існують, але вони часто лімітовані у часі:


• систематично звільнено нові житлові будівлі протягом перших 2-х років після здачі в експлуатацію, а також реконструкції та прибудови до будівель;
• деякий соціальне житло може бути звільнено від сплати податку до 15 років;
• деяке енергоефективне житло може не оподатковуватись до 5 років.
До незабудованим ділянкам відносять все, що не входить до вищезгаданої категорії забудованих ділянок: ліси, поля, болота та інше. Повне податкове звільнення поширюється на: власність, що належить державі; дороги, шляхи, річки, мости; сільськогосподарську власність. Тимчасове звільнення від податку може бути:
• для територій, засаджених деревами віком від 10 до 30 років, залежно від призначення посадки;
• для земельних ділянок, розташованих у мережі охоронних ділянок Natura 2000;
• плантації, засаджені волоським горіхом та трюфельними деревами, можуть бути звільнені від сплати земельного податку аж до 50 років!

Податок стягується з власника нерухомості на 1 січня та за цілий рік. Якщо, у середині року, відбувається зміна власника нерухомості, то податок нараховується пропорційно часу володіння власністю.
Розрахунок земельного податку відбувається за нескладним принципом: база оподаткування множиться на певний відсоток, затверджений місцевою адміністрацією. Оподаткова база для забудованих ділянок складається з 50% кадастрової орендної вартості та з 80% кадастрової орендної вартості для незабудованих ділянок. Сума кадастрової орендної вартості залежить від типу, площі, місцезнаходження нерухомості та плюс усі переваги даної нерухомості.



У нерухомості, розташованої в престижних кварталах, більш висока орендна вартість і, відповідно, вищий податок.
Щороку, наприкінці серпня, власник отримує податкову відомість, у якій земельний податок враховано податковою адміністрацією автоматично. Маючи у власності кілька об'єктів нерухомості, власник сплачує податок за кожну нерухомість окремо. Відплата має здійснюватися пізніше 15 жовтня.




Податок на проживання (La Taxe d'habitation)

Особи, які на 1 січня оподатковуваного року, мають у розпорядженні житлове приміщення у Франції, підлягають податку на проживання. Податком оподатковуються:

• усі власники, всі орендарі чи мешканці, які проживають безкоштовно;
• будь-які приміщення для постійного проживання або для тимчасового проживання («дачні» резиденції).

Приміщення має бути обладнане для проживання (мати меблі хоча б частково). Цей податок стосується також конструктивних елементів житлового приміщення, як, наприклад, підвал, сад, дитячий майданчик, гараж, паркувальне місце.

Звільнення від цього податку поширюється тільки на: приміщення, що належать до територіальних економічних конституцій; студентське житло в університетських резиденціях чи житло для учнів інтернату; приміщення для членів дипломатичного чи консульського корпусу.

Розмежування сплати податку за принципом: власник-інвестор, який здає в оренду квартиру зобов'язаний сплатити податок на нерухомість; орендар квартири має виплатити йому податок на проживання.

Податок на проживання стягується з мешканця, який проживає на 1 січня. Якщо платник податків має приміщення після цієї дати, наприклад, оселився у квартирі з 2 січня, то він не зобов'язаний сплачувати податок за поточний рік.

Оподаткова база розраховується шляхом посилання на кадастрову вартість оренди приміщення. Існує знижка, але вона застосовується лише до основного місця проживання платника податків та її величина залежить від складу сім'ї та сукупних доходів. Після застосування знижки застосовується затверджена місцевою адміністрацією фіксована ставка комунного та департаментного податку.

Податок на нерухомий стан IFI (L'Impôt sur la fortune immobilière IFI) Купуючи нерухомість у Франції вартістю понад 1,3 млн євро, власник може потрапити під закон про сплату податку на нерухоме багатство.

Оптимізувати податок або взагалі уникнути його можливо, при дотриманні низки умов. Для оптимізації діє правило: більше пасиву – менше податку IFI. Базу оподаткування можна зменшити за рахунок відрахування зобов'язань платника податків, пов'язані тільки з оподатковуваним активом, наприклад, кредит, витрати на будівництво та ін.

тут .

3% податок (La taxe de 3%)

Податок на приріст капіталу при продажу нерухомості (La Plus-value immobilière) Продаючи свою нерухомість (будинок, квартиру або земельну ділянку) за вищою ціною, ніж було витрачено при її придбанні, власник реалізує приріст капіталу. Приріст капіталу – це різниця між ціною продажу та ціною покупки. У Франції цей капітал сприймається як дохід і підлягає податку розмірі фіксованої ставки 34,5% (19% сам податку приріст капіталу плюс 15,5% соціальні відрахування).

До застосування податкової ставки є податкові знижки за тривалість володіння нерухомістю. На перші 5 років володіння нерухомістю знижок немає. Якщо нерухомість перебувала у власності від 6 до 21 року, то знижка за кожний рік становитиме 6% та 4% за 22 рік володіння. Така знижка враховується до застосування основного податку 19%. Для застосування ставки 15,5% соціальних відрахувань, знижка наступна: від 6 до 21 року володіння – 1,65%, 22 рік – 1,60%, від 23 до 30 року – 9%.

Якщо після застосування податкових знижок, приріст капіталу перевищує суму 50 000 євро, виплачується додатковий податок, який розраховується за прогресивною шкалою від 2 до 6%. Земельні ділянки під будівництво звільнено з цього додаткового податку.

З 1 січня 2016 року приріст капіталу, реалізований нерезидентами, прив'язаних до системи соціального забезпечення в іншій європейській країні, звільнений від виплати соціальних зборів 15,5%.

Докладніше про податок на приріст капіталу

Податок з доходу від оренди  

для резидентів: дохід від оренди підсумовується з іншими доходами та оподатковується прибутковим податком за прогресивною шкалою від 14% до 45%.

для нерезидентів: дохід від оренди оподатковується у вигляді 20%.